Книга присвячена дослідженню сакральної ангіопластики,
парадигмою якої є Господня чаша, запроваджена у християнському
богослужінні Христом Небесним Літургом.
У монографії автор на основі сучасних методологічних засад
висвітлює генезис, шляхи поширення та еволюцію священних потирів і
дискосів кінця Х–ХVI століття. Розвиток основних типологічних груп
і типів, пластику структурних елементів, символічно-орнаментальне
оздоблення та іконографічний репертуар сакральних євлогіїв
розглядає в органічній єдності з обрядовою еволюцією Всевишньої
Літургії.
Головним методом встановлення їх дійсного місця у системі
церковних духовно-естетичних цінностей є герменевтика
символічно-образного трактування євхаристійного тайнодійства в
контексті розвинутої християнським богослов’ям літургійної
чинопослідовності. Художні особливості священних чаш, дискосів із
звіздицями, дарохранильниць і дароносиць та інших золотарських
виробів літургійно-обрядового призначення, автор досліджує
нероздільно з іншими видами і родами церковного декоративного
мистецтва, які на кожному з етапів розвитку релігійного культу
зазнавали стильових впливів візантійських та західноєвропейських
формотворчих ідей.
Адресується мистецтвознавцям, музейним працівникам, історикам,
мистцям, викладачам й студентам художніх і духовних навчальних
закладів.